Дурень

- Я тобі моя Тамара 
шкуру миту сепаратистською
принесу в своїх руках.
Трохи сповільнилася картина,
мати цілує в щоку сина:
- Дурень, - мама каже, -
що ти кличеш?
Злість спить.
А коли її розбудиш –
сну позбувся і спокою,
озвереешь сам в бою...
- Мамо, облиш!
Синочок стоячи 
усуває мати
свою
- Я сепаратистською розіб'ю!

В ту ж мить, 
і ось 
ніби чуючи ці мови
лунає моторошний крик!
У сусіда 
у Панаса, 
як виє вовчиця Васса
Дурна вісточка прийшла, 
сина немає – війна взяла.

 

     ДУРЕНЬ.

 

- Я тебе моя Тамара

шкуру мытую сепара

принесу в своих руках.

Чуть  замедлилась картина,

мать целует в щеку сына:

- Дурень, - мама говорит, -

что ты кличешь?

Злоба спит.

А когда её разбудишь –

сна лишился и покоя,

озвереешь сам в бою…

- Мама, брось!

Сыночек стоя

отстраняет мать

свою

- Я сепара разобью!

В тот же миг,

и недалече,

будто слыша эти речи

раздается  жуткий крик!

У соседа

у Панаса, 

как волчица воет Васса

Дурна весточка пришла,

сына нет – война взяла.